PGRpdiBjbGFzcz0iaWN0dl9hX2JveCI+PGNlbnRlcj48c2NyaXB0IGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWlkPSIxMzE4IiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1mb3JtYXQ9ImZ1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLXNpdGVfaWQ9IklDVFZfRnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tY29udGVudF9pZD0ie3JlcGxhY2VfbWV9IiBzcmM9Ii8vcGxheWVyLnZlcnRhbWVkaWEuY29tL291dHN0cmVhbS11bml0LzIuMDEvb3V0c3RyZWFtLXVuaXQubWluLmpzIj48L3NjcmlwdD48L2NlbnRlcj48L2Rpdj4=
УКР
УКР

Лєра Черненко: Битва пройшла успішно!

0 - 0

– «Битва націй» вже завершена, яка подія на знімальному майданчику залишила тобі найяскравіші спогади?

– Конкурс з так званої «живої гірки». І не тому, що він особливо небезпечний, а тому, що тобі потрібно забиратися на живих людей. У основи гірки стояли наші силачі Слава Узєлков та Олег Лісогор, а всі інші члени команди один за одним заходили на них, вибудовуючи на практично прямовисній стіні гірку. І ось ти стоїш на чиїхось плечах на висоті десяти метрів, зверху ллється крижана вода, і при цьому хтось по тобі намагається забратися ще вище … Але ми втрималися, ми це зробили.

222

– А який з конкурсів був найбожевільнішим?

– Крім завдань із биками? Одна думка про вихід на арену з розлюченим тваринам здавалася неадекватною (сміється). Один з найбільш вражаючих конкурсів був уже в фіналі, в ньому брали участь від нашої команди Олег Лісогор та легкоатлетка Оленка Красовська. Чоловіків переодягали у величезних жінок, які в колисці возили дівчат-учасниць. А самі дівчата були в костюмах немовлят. І це «немовля» мало схопити здоровенну пляшечку з молоком і з нею пройти смугу перешкод. І в цьому конкурсі Олена показала, що вона – справжній олімпійський чемпіон. Її кидало в басейн, вона падала, билася, але вставала і йшла далі. З величезною витримкою, з величезною внутрішньою силою. З усіх дівчаток-учасниць різних країн у цьому конкурсі до фінішу дійшла тільки Олена, і зайняла заслужене перше місце.

– Отже, конкурси вимагали чималої фізичної підготовки?

– Однозначно. Я не знала, чого мені чекати від проекту, якої складності будуть завдання, як до них підготуватися. Просто я тепер розумію, що до чого. З яким настроєм треба їхати, що і як робити. Звичайно, потрібно було підтягнути себе у фізичному плані. Я займаюся фізичними навантаженнями, ходжу в спортзал, але для такої гри звичайного фітнесу не достатньо. Якщо мене запросять ще раз на «Битву націй», почну підготовку заздалегідь і посилю свої стандартні навантаження.

333

– А як себе проявляли твої колеги по ICTV?

– Їм було не легко так само, як і мені, всі ми вперше брали участь у таких іграх. І вже тим більше наші чоловіки ніколи раніше не виходили на арену з биком. Але хлопці пройшли це випробування, «Битва» пройшла успішно. Напевно, тому, що всі телевізійники звикли до важких навантажень (сміється). Здивувала всіх своєю фізичною формою Інна Шевченко (ведуча програми «Факти» на ICTV – прим. Авт.), Як виявилося, вона серйозно займається спортом. Але й для неї випробування виявилися досить непростими.

 – Розкажи, що у вас за лаштунками відбувалося?

– Була класна атмосфера. Кожен розумів, що всі втомилися, і не виспалися, а хтось взагалі поранений чи травмований, тому виявляли один одному величезну повагу. Наприклад, заходиш в загальний намет, де відпочивали представники всіх країн, і бачиш – вірмени сплять, або англійці – хто завгодно. І всі решта учасників при цьому ходить на ціпочках, що б не розбудити. Особливо, звичайно, за своїх переживали. Як можна спокійно дивитися, як твого колегу, друга бик піднімає на рогах? Саша Ільїних, Андрюха Ковальський, той же Олег Лісогор – рідко хто йшов від биків без травм.

 – Ведучим проекту з боку України був Кузьма Скрябін. Як з ним працювалось?

– Це мега-людина. Він був повноціннім членом команди, хоч і не взяв участі в жодному з конкурсів. Його підтримку відчували все. Якщо хтось заплакав або травмувався, поруч відразу з’являвся Кузьма, щоб підтримати. Його участь у проекті була для мене одним з найбільш позитивних сторін цього шоу. Не менше мене вразила і Руслана Лижичко. Вона була у нас таким «масовиком-затійником». Кожну вільну хвилину підбігала до трибун підтримувати бойовий дух вболівальніків, вигадувала речівкі, співала Українські пісні. Які, до речі, підхоплювалі не тільки наші, а й сусідні трибуни інших країн.

444

– Зірку ніхто не включав?

– Ні, ось це мене і здивувало. Постійно спілкуючись з селебрітіз по роботі я вже добре знаю їхні звички. Зірки звикли самі диктувати правила, будувати собі графіки, розставляти пріоритети. Командувати, загалом. Тут же все було по-іншому. Всі слухалися організаторів, не дивлячись на шалений темп роботи ніхто не вередував, кожен робив свою справу, при цьому підтримуючи колег по команді. Знімаємо до одинадцяти – так до одинадцяти, до двох годин ночі – так до двох.

 – Чи готова прийняти виклик на наступну «Битву»?

– Чи готова! Обов’язково поїду і наступного разу. Для мене це був не тільки новий досвід, купа адреналіну, а ще й користь для роботи. З багатьма хлопцями ми здружилися, тепер ходимо один до одного на концерти та вечірки.

 – Які враження від Парижа?

– У тому районі, де ми жили, було кілька позитивних моментів. По-перше, величезний магазин через дорогу, де можна було накупити собі багато смачного французького сиру і після зйомок влаштовувати всією командою сирні посиденьки. По-друге, поруч було метро. 15-20 хвилин – і ти в будь-якій точці Парижа. Нам заздрила московська команда, яку поселили недалеко від місця зйомок, і добиратися до Парижа їм було вкрай незручно. Ми ж могли до початку роботи стрибнути в метро і поїхати потусити біля Ейфелевої вежі.

 – Отже, погуляти по місту все-таки вдалося?

– Швидше побачити основні визначні пам’ятки, все-таки часу на відпочинок у нас було мало, дуже мало. Ми досліджували Париж разом з Інною Шевченко. Вона – справжній слідопит, її орієнтції на місцевості позаздрить будь-який чоловік! Завдяки її вмінню ми змогли побачити більше, ніж наші колеги. Так, в один вихідний день нам вдалося обійти практично весь Лувр. Живопис з усього світу і всіх часів, масштабність експозицій просто вражає. Але, найцікавіше – в підвалах палацу. Древній Єгипет, Греція … Там зберігаються предмети, яким тисячі років! Уламки посуду, скульптури, прикраси. Я бачила намисто, створене п’ять століть тому. Як воно могло так довго зберегтися? І напевно бачило безліч неймовірних історій … Начебто у цих підвалах зберігаються не предмети з каменю і металів, а сам час …

 – Чи вдалося відчути легендарну романтику Парижа?

– У нас з цього приводу дуже розділилися думки. Хлопці не зрозуміли, не доганяли атмосферу міста, а мені це вдалося. Безпосередність, краса, свобода, і, звичайно ж, любов. Це неможливо пояснити словами, це потрібно відчути.

 За матеріалом: «Телесім»

555

07.09.2011 18:14
0 - 0



Топ відео

    Поки що немає матеріалів ...

Дивіться на ICTV

Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору